До 155-річчя від дня народження

    Важко знайти в історії хоч одну особу, крім Марії Башкирцевої, чия творчість викликала і викликає до сьогодні настільки діаметрально різні оцінки. Для одних вона всього-на-всього егоцентрична багатійка, яка прагнула слави і популярності за всяку ціну. Для інших - геніальна жінка, яка через передчасну смерть від сухот у 26-річному віці не змогла повністю розкрити свій талант.

    Загальновідомо, що Марина Цвєтаєва присвятила великій українці свою першу поетичну збірку, а один із найвідоміших літературознавців Франції Андре Моруа заявив, що саме Марія Башкирцева започаткувала у французькій і світовій літературі (знамениті щоденники написані на рідній для Бальзака, Стендаля і Золя мові) жанр персоналізму. Ще один красномовний факт: дві картини художниці - "Жан і Жак" та "Мітинг" - стали першими творами слов'янських художників, які потрапили у колекцію всесвітньо відомого Лувру.

    4 березня 2015 року виповнилося 200 років з часу народження Михайла Вербицького  –  українського священика, видатного музичного та громадського діяча, адже якраз йому , одному із перших професійних композиторів Галичини, судилося стати  творцем  музики українського славня – Державного Гімну України.

    Але очевидно, що це композитор, який написав не лише цей один твір. Він є автором великої кількості духовних творів, світських, солоспівів, творів для гітари тощо. Це була дуже цікава і рішуча особистість. Він багато зробив для української музичної культури.

До 200-річчя від дня народження Олександра Беретті 

та 235-річчя від дня народження Вікентія Беретті

Архітектори Беретті – це ціла епоха в історії Києва. Завдяки ним значною мірою стало формуватися обличчя сучасного міста, було створено цілий ряд непересічних споруд у стилі класицизму, постали будівлі, які нині посідають чільні місця серед архітектурних візитівок столиці України.

Вінченцо (або як його називали на слов’янський манер, Вікентій Іванович) Беретті найчастіше асоціюється із Київським університетом. Дійсно, архітектор є автором проекту головного корпусу Київського університету, який переміг на конкурсі 1835 р. Але насправді Київ зобов’язаний Вікентію Беретті набагато більшим. Син вихідця з Італії, архітектор народився, виріс і сформувався як професіонал у Санкт-Петербурзі, а від 1837 р. і до кінця життя жив і працював у Києві, формуючи обличчя молодого міста. Міста, яке поступово звикалося зі своїм статусом столиці Південно-Західного краю, що вимагав відповідного зовнішнього вигляду планування та забудови, адже саме В. І. Беретті належить авторство планування Володимирської вулиці та Бібіковського бульвару (нині – бульвар Тараса Шевченка); він був також співавтором генерального плану Києва.

Олександр Беретті став спадкоємцем свого батька у справі розбудови Києва. Його діяльності активно сприяв генерал-губернатор Д. Г. Бібіков, що надавало архітекторові додаткових привілеїв та свобод. Перелік будівель, створених за проектами О. В. Беретті, є значним, і найбільше тішить той факт, що більшість цих споруд збереглися до наших днів. Це – будівля Першої чоловічої гімназії (нині – гуманітарний корпус Національного університету Тараса Шевченка), анатомічного театру Київського університету (нині – будівля Національного музею медицини України), пансіону графині Левашової (нині – будівля Президії НАН України), Реального училища (нині – Дипломатична академія при МЗС України). Авторству Олександра Беретті належать загалом 23 проекти будівель по всій Україні.

До 170-річчя від дня народження Карла Густавовича Фаберже

У грудні  2011 року  в м. Києві на Хрещатику, 15 з'явилася пам'ятна дошка Карлу Фаберже. Ініціатором створення дошки став Ігор Лобортас, голова Класичного ювелірного дому “Лобортас”. “Ми повідомили світу, що Київ причетний до великого імені, еталону ювелірної справи, роботи якого високо оцінюють найбільші аукціонні будинки світу. Він був надсучасним майстром своєї справи, — розповідає меценат. — Крім того, Фаберже має ще один зв’язок з Україною. Коли в кінці ХIX сторіччя знайшли керченські прикраси, він взявся полагодити їх безкоштовно. Багато невеличких речей ювеліра є у антикварних магазинах України, а в музеї Київського метрополітену зберігається подарунок — підсклянник та ложка від Фаберже”.

Карл Фаберже знаменитий на весь світ завдяки своїм прикрасам у формі яйця. Ювелір і його помічники робили унікальні витвори мистецтва, покриті зовні емаллю, а всередині, у жовтку з матового золота, знаходилася золота курочка, в якій — рубінова корона. Перше яйце Фаберже зробив в 1885 році на замовлення царя Олександра III. Імператор підніс його як пасхальний сюрприз своїй дружині. Найдорожче — Ротшильдське яйце Фаберже — було продане за 18 мільйонів доларів, середня ціна на великі яйця Фаберже починається від 2-3 мільйонів доларів.

“Фаберже створював речі не лише для царських родин. Щороку він виготовляв 10 маленьких великодніх яєць, які продавали в магазинах за доступною ціною — 3 рублі 50 копійок. В робочих родинах дуже популярною була традиція купувати дівчатам на Великдень такі яйця, і коли їх назбирувалось багато, то на намисто одягали всі яйця Фаберже — це було їх придане”, — розповідає Ігор Лобортас.

До 75-річчя від дня народження

Щороку 15 червня  родичі Івана Миколайчука, його колеги по роботі та люди, які ще за життя захоплювалися його працями, традиційно відвідують етно-фестиваль "На гостини до Івана" у Чорториї, Чернівецької області. Таким чином уже понад 20 років на Буковині святкують день народження видатного кінодіяча. Всі кіношедеври Івана Миколайчука: зіграні, відзняті та написані – транслюють просто неба.

У цьому ж селі відбудували батьківську хату Миколайчука і зробили з неї садибу-музей. Основними експонатами там є особисті речі Івана та його сім'ї, родинні фотографії, народні костюми, а також література, присвячена кінодіячу. За музеєм доглядає старша сестра Івана Фрозина Грицюк та його племінник Василь Грицюк.

До 270-річчя від дня народження

    Гойя належить до найвидатніших іспанських художників. Його релігійні картини і фрески, написані без відповідного настрою, не мають великого значення. Важливіші його характерні портрети, і особливо цінні його зображення національного життя, в яких він перший, в епоху класицизму, відкрив іспанську дійсність і з усією силою показав глибоке розуміння її і блискучий реалістичний талант. Свіжі і сильні повні озлоблення і фантазії гравюри Гойї. Як живописець, Гойя тонко володів світлотінню Рембрандта і світлом Веласкеса. Іноді він писав з імпресіонізмом і дав на початку XIX ст. зразки того, що виступило в кінці XIX століття у імпресіоністів.