"Я до тебе у пісні іду...". Платон Майборода.

опубліковано 21 січ. 2019 р., 06:45 Державна бібліотека України для юнацтва   [ оновлено 21 січ. 2019 р., 07:02 ]
До 100-річчя від дня народження

"Київський вальс" – це пісня про рай – як його могли розуміти радянські люди хрущовської доби, вже звільнені од сталінського страху та садизму.

А "Пісня про рушник" стала просто світовим шлягером і камертоном свідомості усього покоління радянських людей – творців та жертв радянської модернізації, що народились у селі, а жили та помирали у великому місті. Насправді, це пісня не лише про маму та материнську любов. Це пісня із складним філософсько-політологічним підґрунтям. Це пісня про головний тренд усього XX століття – про модернізацію, індустріалізацію, урбанізацію, знищення традиційного суспільства та традиційної системи цінностей. Це пісня про підсвідомість нової людини – виявляється, у душах радянських громадян, що більшу частину життя змушені жити в п'ятиповерховій "хрущобі" чи у дев'ятиповерхівці – десь у спальнім районі далекого уральського чи сибірського індустріального моно-міста, у донбасівському робочому селищі, більше схожому на зону, може зберігатись абсолютно інший світ – в якому є і рідне село з Наддніпрянщини, в якому є і дитинство, й розлука, і вірна любов...

Відео Документів Google


Comments