опубліковано 21 січ. 2019 р., 06:45 Державна бібліотека України для юнацтва
[
оновлено 25 трав. 2020 р., 06:41 користувачем Tatyana Yakushko
]
"Я до тебе у пісні іду...". Платон Майборода.До 100-річчя від дня народження
"Київський
вальс" – це пісня про рай – як його могли розуміти радянські люди
хрущовської доби, вже звільнені од сталінського страху та садизму.
А "Пісня про
рушник" стала просто світовим шлягером і камертоном свідомості усього
покоління радянських людей – творців та жертв радянської модернізації, що
народились у селі, а жили та помирали у великому місті. Насправді, це пісня не
лише про маму та материнську любов. Це пісня із складним
філософсько-політологічним підґрунтям. Це пісня про головний тренд усього XX
століття – про модернізацію, індустріалізацію, урбанізацію, знищення
традиційного суспільства та традиційної системи цінностей. Це пісня про
підсвідомість нової людини – виявляється, у душах радянських громадян, що
більшу частину життя змушені жити в п'ятиповерховій "хрущобі" чи у
дев'ятиповерхівці – десь у спальнім районі далекого уральського чи сибірського
індустріального моно-міста, у донбасівському робочому селищі, більше схожому на
зону, може зберігатись абсолютно інший світ – в якому є і рідне село з
Наддніпрянщини, в якому є і дитинство, й розлука, і вірна любов...
|
|
