«Пам’ятаю розмову з батьком після закінчення церковно-приходської школи.
– Я дуже хочу вчитися. Віддай мене хоча б до міського училища, про гімназію я вже не прошу!
І на це батько сумно відповів:
- Я радо віддав би тебе. Але ж для цього потрібна форма. А мій заробіток – одинадцять карбованців на місяць.»

«…Але не безрадісним було моє дитинство і юність. Глибока, ніжна любов матері осявала світлом наше сіре життя. Ми, діти, і я особливо, платили їй тим же. Неписьменна до схилу літ – грамоти вона навчилася уже в мене, – природжений педагог, мати зуміла виховати в мені ті якості які потрібні художникові творцеві: спостережливість, душевну ніжність і вміння по-справжньому любити людей і всі їхні болі, переживання, цінувати природу і, як кажуть, відчувати запах землі. Вона з дитинства прищепила мені повагу до старших, взагалі до людей, і все це не суворістю, а любов`ю, щирістю.»

     За 20 років трагічно-неспокійного життя, Гмиря виступив 2103 рази: зіграв 683 оперні спектаклі, дав 1420 концертів. З Щоденників, програмок концертів тощо, видно, що всі його концерти були з трьома, а то й чотирьма відділами + невраховані лекції-бесіди, тобто загальна кількість виступів складає 3000 разів.

    Зокрема 3 квітня 1964 р. у залі Московської консерваторії Гмиря проспівав 35 творів, а в щоденнику записав: «Просили виконати ще 26 творів». І все це без мікрофона (про фонограму й мови не було).

    Середня кількість виступів у місяць складала: 3000 : 20 років : 10 місяців = 15 разів, тобто кожний другий день у місяць. Це дуже-дуже багато!!!

    Як злочинно мало він був задіяний в операх, особливо українських і, особливо, його любимій — «Тарас Бульба» — всього 6 разів, і то один — в Большом. Як багато йому не дали здійснити і як багато здійснив би він проживи ще хоч трохи.